Реактивний рух у природі

Реактивний рух — це рух, який виникає при відділені від тіла деякої його частини з певною швидкістю. Реактивний рух, наприклад, виконує ракета. Особливістю цього руху є те, що тіло може прискорюватися і гальмувати без якоїсь зовнішньої взаємодії з іншими тілами.

Історія реактивного руху

З давніх часів різні вчені спостерігали явища реактивного руху в природі, так найраніше про нього писав давньогрецький математик і механік Герон, правда, далі теорії він так і не зайшов.

Якщо ж говорити про практичне застосування реактивного руху, то першими тут були винахідливі китайці. Приблизно в XIII столітті вони здогадалися запозичити принцип руху восьминогів і каракатиць при винаході перших ракет, які вони почали використовувати, як для феєрверків, так і для бойових дій (в якості бойової та сигнальної зброї). Трохи пізніше цей корисний винахід китайців перейняли араби, а від них вже й європейці.

Хто відкрив реактивний рух?

Мабуть, лаври першовідкривача реактивного руху в «новому часі» можна присудити Миколі Кибальчичу, не лише талановитому російському винахіднику, але і за сумісництвом революціонеру-народовольцю. Свій проект реактивного двигуна і літального апарату для людей він створив сидячи в царській тюрмі. Пізніше Кибальчич був страчений за свою революційну діяльність, а його проект так і залишився припадати пилом на полицях в архівах царської охранки.

Приклади реактивного руху у природі

Напевно купаючись у морі, Ви бачили медуз, але навряд чи замислювалися, що пересуваються ці дивовижні (і до того ж повільні) істоти якраз таки завдяки реактивному руху. А саме з допомогою скорочення свого прозорого купола вони витісняють воду, яка служить свого роду «реактивних двигуном» медуз.

Схожий механізм руху має і каракатиця – через особливу воронку попереду тіла і через бічну щілину вона набирає воду у свою зяброву порожнину, а потім енергійно викидає її через воронку, спрямовану назад або в бік (залежно від напрямку руху потрібного каракатиці).

Але найцікавіший реактивний двигун створений природою є у кальмарів, яких цілком справедливо можна назвати «живими торпедами». Адже навіть тіло цих тварин за своєю формою нагадує ракету, хоча по правді все якраз з точністю до навпаки – це ракета своєю конструкцією копіює тіло кальмара.

Якщо кальмару необхідно здійснити швидкий кидок, він використовує свій природний реактивний двигун. Тіло його оточене мантією, особливою м’язовою тканиною і половина всього обсягу кальмара припадає на мантійну порожнину, в яку той всмоктує воду. Потім він різко викидає набраний струмінь води через вузьке сопло, при цьому складаючи всі свої десть щупалець над головою таким чином, щоб придбати обтічну форму. Завдяки настільки досконалій реактивній навігації кальмари можуть досягати вражаючої швидкості – 60-70 км на годину.

Серед володарів реактивного двигуна в природі є і рослини, а саме так званий «скажений огірок». Коли його плоди дозрівають, у відповідь на легкий дотик він вистрілює клейковиною з насінням

Отже

Реактивний рух у природі існує і найбільш широко розповсюджений у морських жителів, але є і рослини, котрі викорустовують реактивний рух